Нітроамофос (нітрофосфат): коли і як використовувати

Давно відомо, що достатній вміст фосфору в рослинах сприяє підвищенню їх стійкості до несприятливих умов навколишнього середовища, в тому числі до посухи і знижених температур. Фосфор рослини добувають з грунтових запасів і виносять його з землі разом з урожаєм.

Щоб відшкодувати землі винесені елементи, найпростіше скористатися комплексними добривами. Найпоширенішими видами комплексних азотно-фосфорних добрив вважаються азотно-фосфорний амофос, діамофоска, нітрофос і нітроамофос.

В цій статті поговоримо про фосфоровмісне мінеральнеу добриво нітроамофос, або нітрофосфат. Коли, як і в яких пропорціях його потрібно використовувати?

Коли рослини нам «говорять», що їм не вистачає фосфору

Фосфорні добрива відносяться до групи основних мінеральних добрив, що відповідають за ріст і розвиток рослинного покриву землі. У формі хелатів фосфор поглинається рослинами з грунтового розчину. Рослини використовують його на формування ДНК і РНК, фосфор бере участь в обмінних процесах, посилює репродуктивність зеленої флори. Він входить до складу складних білків, які беруть участь в утворенні нових органів рослин, сприяє накопиченню крохмалю, цукрів, прискорює дозрівання плодів.

При нестачі фосфору припиняється формування насіння – основи розмноження рослинності. Якщо в круговороті речовин фосфор зникне з життя рослин, світ позбудеться свого майбутнього.

Різні рослини по-різному ставляться до вмісту фосфору в грунті. Є рослини, у вегетативній масі яких концентрація фосфору становить від 1,0 до 1,6%, у інших 0,4-0,6%. Але в будь-якому випадку фосфорне голодування, в першу чергу, проявляється на вегетативних органах.

Фосфорний «голод» городніх рослин

У городніх рослин при фосфорному голодуванні:

листя деяких культур змінює зелений (природний) колір на темно зелений, бронзовий або пурпурно-червоний, іноді на фіолетовий;
на листовій пластинці з’являються окремі синьо-зеленуваті плями;
краї листя загортаються догори і засихають;
на нижній частині листа з’являються окремі некротичні темні цятки;
насіння проростає слабо, нерівномірно;
рослина формує мініатюрний (карликовий) кущик;
віночок і чашолистки квіток деформований;
коренева система практично не розвивається, залишається в недорозвиненому (практично зародковому стані;
затримується настання масового цвітіння;
розтягується період дозрівання плодів.

Фосфорний «голод» плодово-ягідних культур

У плодово-ягідних культур при фосфорному голодуванні:

спостерігається слабкий приріст пагонів (короткі, надмірно тонкі);
старе листя тьмяніє, молоде стає вузьким, дрібним, змінює колір, часто стаючи бронзовим;
відмирають верхівкові бруньки;
вегетативні бруньки розпускаються пізно і слабо;
цвітіння слабке, суцвіття в букетах маленькі, рідкісні;
спостерігається сильне опадання зав’язей і плодів;
рослини сильніше піддаються обмороженню;
часто відмирають бічні, що утримують коріння і дерево падає через недорозвинену кореневу систему.

Проблема збіднення ґрунтової родючості вирішується постійним відновленням фосфору в ґрунті, тобто внесенням добрив. Однак при змінах зовнішнього вигляду рослин, затримці їх росту і розвитку не потрібно поспішати з внесенням фосфорних добрив. Причини фосфорного голодування можуть бути і іншими, не пов’язаними з недоліком цього елемента в грунті.

Чому іноді фосфору достатньо, але він не засвоюється рослинами?

Часто аналіз показує достатній або навіть високий вміст фосфору в ґрунті, а рослини сигналізують про фосфорне голодування. Причин може бути кілька. Буває, низький вміст органіки в ґрунті, що сприяє переходу доступного фосфору в важко засвоювані рослинами сполуки. Іноді порушуються агротехнічні вимоги обробки грунту, що призводить до зниження кількості корисної мікрофлори та ефективності її роботи (наприклад, гальмується розкладання органічного матеріалу, з якого звільняється доступний фосфор).

Неправильне внесення норм фосфорних і інших мінеральних добрив (порушення співвідношення N:P:K); інтенсивне землеробство та великий винос фосфору з урожаєм без подальшого відновлення (внесення органіки, мінеральних добрив, використання інших методів) сприяє поганій засвоюваності фосфору рослинами.

З огляду на ці обставини, перш ніж вносити чергову дозу фосфорних добрив у вигляді підживлення (кореневого або позакореневого), потрібно з’ясувати справжню причину фосфорного голодування рослин. Для початку – провести аналіз грунту в найближчій лабораторії, і якщо рівень фосфору в ґрунті достатній, необхідно переглянути свої методи обробки грунту і агротехніку вирощування рослин.

Нітроамофос – швидкий спосіб заповнити запаси фосфору в грунті

В природних умовах фосфор відноситься до повільно і недостатньо поновлюваних запасів в грунті. При традиційному землеробстві грунт поступово (при відсутності заповнення винесених елементів живлення) виснажується, знижує свою здатність в достатній мірі забезпечувати рослини необхідними поживними елементами. Одним з прийомів відновлення ґрунтової родючості вважається поповнення винесених урожаєм поживних речовин у вигляді органіки і мінеральних добрив.

Щоб не втратити урожай і зберегти родючість грунту, кожен дачник в своєму господарстві має своєрідну “аптеку” (окрему закриту споруду, недоступну для дітей і тварин), в якій зберігає необхідні речовини для заповнення витрачених грунтових запасів. Нітроамофос, або нітрофосфат в цій “аптечці” займає дуже важливе місце.

Запам’ятайте! При органічному землеробстві необхідні рослинам макро – і мікроелементи не виносяться з грунту, відповідно в застосуванні мінеральних добрив, в тому числі, нітроамофосу немає необхідності.

Склад нітроамофосу

Нітроамофос (нітрофосфат) є двоосновним комплексним добривом і містить азот в амонійній і частково нітратній формі і фосфор. Отримують його нейтралізацією аміаком сумішей азотної і фосфорної кислоти.

Нітроаммофоси сьогодні випускають декількох марок з різним вмістом азоту (N 16-23%) і фосфору (P2O5 14-27%). У комплексному добриві поживні елементи (азот і фосфор) знаходяться у водорозчинній формі. Вони легкодоступні рослинам (не вимагають складних хімічних реакцій в грунтовому розчині). Для зниження гігроскопічності і зручності транспортування нітроамофоси випускають в гранульованому вигляді.

Слід зазначити, що в нітроамофосі азот частково знаходиться в нітратній формі і при надмірному внесенні у грунт здатний накопичуватися в плодах. При використанні нітроамофосу необхідно дотримуватися рекомендованого дозування, особливо при підгодівлі в другу половину вегетаційного періоду (фази розростання і дозрівання плодів).

Застосовують нітроаммофоски на грунтах, високо забезпечених калієм або вносять останній при необхідності додатково.

Кожен вид добрив обов’язково супроводжується маркуванням, на якому вказані найменування добрива і вміст поживних елементів (концентрація). Причому поживні елементи розташовані в певному порядку: маркується концентрація азоту, потім фосфору і калію (останнім елементом).

Приміром, на мішку стоїть маркування 30:14 і нижче найменування нітроамофос. Цифри – це процентний вміст і співвідношення основних елементів (N і Н2О5)- перевірити обов’язково в добриві. У сумі вони становлять 30 + 14 = 44%, решта 56% припадають на сольовий баласт.

При більш низькому показнику азоту, ніж фосфору і калію (якщо є) в комплексному туку, добриво придатне для осіннього внесення і підживлення у другій половині вегетації рослин. Якщо переважає вміст азоту, то таке добриво краще використовувати при весняному внесенні безпосередньо перед посівом або посадкою і в початкові фази розвитку рослин. Використання таких добрив в кінці вегетації (фази зав’язування і розростання плодів, початок і масове дозрівання) викличе посилений ріст молодих пагонів, затримає дозрівання плодів.

Строки і способи внесення нітрофосфату

Строки і способи внесення комплексних добрив залежать від типу грунту, наявності поливу, вирощуваних культур та інших параметрів. Основна увага при виборі добрива приділяється типу грунту. Нітроамофос практичніше вносити на грунтах з високим вмістом калію. Зазвичай на чорноземах його вносять восени під перекопування або іншому способі осінньої підготовки грунту. На більш легких ґрунтах (піщаних, супіщаних) вносять навесні перед посівом, посадкою.

Ніроамофос при використанні в підгодівлі зручний тим, що амонійна форма азоту, що міститься в добриві, збільшує термін дії підгодівлі, а нітратна використовується рослинами відразу ж.

Способи внесення нітрофосфату

Основний спосіб внесення нітроамофосу під осінню підготовку грунту – врозкид з подальшим перекопуванням або культивацією грунту. Використовують розкидне внесення добрива під багаторічні газонні трави і в підгодівлі під культури, що вимагають великої площі живлення.

В період посіву, висадки розсади, підживлень доцільніше використовувати локальне внесення в лунки, стрічки, міжряддя, під кущі і т. д. При локальному розміщенні обмежується фіксація фосфору грунтом, і він інтенсивніше використовується рослиною, що дуже важливо в початковий період розвитку культури.

Локальне внесення нітроамофосу більш ефективне при вирощуванні культур зі слаборозвиненою кореневою системою (луки) і коротким періодом вегетації (редис, салати, інші зелені).

При посіві насіннєвих культур з локальним внесенням насіння в рядки і стрічки добриво необхідно заглибити на 2-3 см від висіяних насінин (не допускати безпосереднього контакту з насінням). При висадці розсади добриво змішують з грунтом, щоб не обпекти молоді корінці.

Якщо на дачній ділянці грунти дерново-підзолисті кислі або червоноземні, то краще вносити азотно-фосфорні добрива локально. У цих типах грунтів високий вміст розчинних форм заліза і алюмінію. Немає сенсу вносити добрива врозкид. При локальному внесенні економляться добрива (доза знижується).

Азотно-фосфорні добрива довгий час зберігають високу концентрацію розчинних форм фосфору, що забезпечує рослинам достатнє фосфорне живлення для швидкого росту і розвитку.