Шавлія лікарська багато століть використовується в домашніх умовах для лікування простудних захворювань. Це найцікавіша лікарська рослина, яку стародавні лікарі називали травою безсмертя, травою благополуччя і здоров’я. Значимість шавлії як джерела речовин і сполук, корисних для здоров’я людей, відзначена офіційною фармакопеєю.
В цій статті читайте про лікарські властивості шавлії лікарської, її заготівлю та сушіння, а також – про використання олії шавлії.
Ботанічний опис шавлії
Шавлія лікарська (на латині – Salvia officinalis) відрізняється високим вмістом ефірної олії, що володіє дуже корисними лікувальними властивостями. Маэ позитивну дію при багатьох захворюваннях різної етіології.
Всі частини рослини володіють лікувальною дією. Природний антибіотик і спазмолітик, цінується як хороший ранозагоювальний, протизапальний, відхаркувальний, в’яжучий, антисептичний засіб. Крім медичного спрямування широко використовується в кулінарії, парфумерії, косметології.
В природних умовах шавлія лікарська росте в Україні, гірських теплих районах азійсько-європейського континенту, у країнах Середземномор’я.
Корінь шавлії лікарської добре розгалужений, здерев’янілий. Стебло пряме, 4-х гранне, в нижній частині дерев’яніє, у верхній залишається трав’янистим. Від бурої кори внизу переходить в трав’янисту форму у верхній третині куща, змінюючись сіро-зеленим опушенням.
Листя шавлії лікарської великі 5-9 см завдовжки, прості. Листова пластинка зморшкувата, виділяється знизу прожилками. Колір сірувато-зелений до сріблястого через суцільне щільне покриття короткими волосками. Квітки блакитно-сині, бузкові і інших блакитних відтінків, порівняно великі.
Цвіте у травні-серпні. Надземна частина з закінченням вегетації щорічно відмирає.
Лікарські властивості шавлії
- запальних захворювань різної етіології (порожнини рота і носоглотки, верхніх дихальних шляхів, при плевритах, туберкульозі, астмі, стоматиті);
- відкритих ран, гнійних виразок, порушення шкірних покривів від обморожень і опіків, при ударах, нагноєннях;
- геморою, передміхурової залози, прямої кишки;
- всіх видів захворювань ШКТ, печінки і сечового міхура.
Шавлія володіє й іншими лікувальними властивостями, які використовуються в домашніх умовах як дезинфікуючий, відхаркувальний, антисептичний, сечогінний, спазмолітичний, кровоспинний, заспокійливий, в’яжучий і пом’якшувальний засіб.
Шавлію можна використовувати окремо або в суміші з іншими травами.
Протипоказання до використання шавлії в лікувальних цілях
Шавлія відрізняється високою концентрацією ефірних олій, особливо в листі. У закритих приміщеннях сильний задушливий аромат викликає кашель, головний біль, запаморочення, судоми, прискорене серцебиття, блювання.
Шавлія алергічна, перед використанням обов’язкова консультація лікаря-спеціаліста.
У лікувальних цілях, при необхідності прийому розчинів шавлії підвищеної концентрації, можна використовувати трав’яні препарати більш 2-х-3-х місяців. Розчини подразнюють слизові оболонки.
- при алергії на траву (свербіж, кропив’янка, набряки);
- в період вагітності;
- при годуванні дитини;
- епілепсії;
- гіпотонії;
- захворюваннях щитовидної залози;
- пієлонефриті та гострих запаленнях нирок, ендометріозі;
- при запальних процесах з сильним тривалим кашлем.
Протипоказані шавлієві препарати при індивідуальній непереносимості цього засобу.
Фармакологічні властивості і хімічний склад
Фармакологічні властивості шавлії обумовлені наявністю в листі органічних кислот, флавоноїдів, дубильних речовин, алкалоїдів, гіркот, фітонцидів, вітамінів, у тому числі групи «В», «Р» і «РР», ефірної олії, що містить цинеол, борнеол, сальвен, туйон і інші терпени, а також наявністю камфори. Хімічні сполуки добре пригнічують антимікробну активність і сприяють пригніченню патогенної мікрофлори.
Використання препаратів шавлії в офіційній медицині
- настоянку шавлії (Tinctura Salviae) – для полоскань;
- сухий збір листя шавлії окремо або в складі збору в пачках по 50 г – для приготування протизапальних і пом’якшувальних розчинів;
- олія шавлії – для інгаляцій, пов’язок та ін;
- таблетки і пастилки для розсмоктування та ін.
Заготівля, сушіння і зберігання сировини
Для лікування використовують листя і молоді верхні частини суцвіття шавлії лікарської.
Збір
Для лікування використовують в офіційній медицині листя шавлії лікарської, в домашніх умовах збирають і верхню частину молодих суцвіть.
Збір сировини (окремо листя і суцвіть шавлії лікарської) починають в червні. Найбільш високе накопичення олії в листках буває в період дозрівання насіння. У середньому ярусі куща концентрація олії в листках і особливо стеблах значно менша.
Листя і суцвіття шавлії лікарської збирають в окремі ємності, укладаючи сировину рихлою купою (нещільно). Листя можна акуратно обривати, але так як збір багаторазовий, то доцільніше при зборі листя і верхню частину суцвіть зрізати.
Сушка
Зібраний матеріал вдома відразу ж очищають від сміття. У зв’язку з сильним ароматом шавлії проводять роботу в тіні і на протязі. Очищений матеріал краще всього сушити в природних умовах на решітках або в пухких невеликих пучках (якщо суцвіття) у підвішеному вигляді на горищах або під навісом. Чорні листя, запах гнилі свідчать про неправильне сушіння. Такий матеріал використовувати не можна. Його відправляють в компостні купи.
Зберігання
Суху сировину зберігають у тарі з щільно закритою кришкою (краще скляною). Термін зберігання 2 роки.
Способи приготування лікувальних розчинів на основі шавлії
Відвар для прийому всередину
Закип’ятити 200-250 мл води. У киплячу воду засипати чайну ложку сухого листя шавлії і вимкнути газ. Після 20-30 хвилин настоювання відвар процідити. Приймають до їжі (за 20 хвилин) по чверті склянки 3 рази на день. Використовують для полоскання при хворобах ШКТ. Більш концентрований розчин приймати не можна, він може викликати діарею, розлад травлення, нервову напругу.
Відвар для зовнішнього застосування
Спосіб приготування такий же. Але в киплячу воду засипають 3 чайні ложки або 1 столову з верхом. Після настоювання і проціджування змочують серветку з натурального матеріалу, злегка віджимають (рідина не повинна капати) і накладають на хвору поверхню: рану, гнійник, нарив, запалення.
Водний настій шавлії
Настій відрізняється від відвару способом приготування. Настої не кип’ятять. Для приготування трав’яного настою 1 чайну ложку залити 200-250 мл окропу, щільно закрити ємність і настоювати 1 годину. Процідити. Приймати за 20 хвилин до їди 1-2 столові ложки 3 рази/день. Використовують при гастриті, спазмах, запаленні кишечника, метеоризмі, хворобах нирок, печінки, жовчного міхура.
Спиртова настоянка
Спиртові настоянки шавлії лікарської називають еліксиром життя. Можна купити готову настоянку в аптеці. Ефективний протимікробний засіб для дезінфекції ротової порожнини (розвести водою), при стоматиті, гінгівіті, для зовнішнього застосування.
Настойку можна приготувати самостійно. 2 столові ложки з верхом, заливають спиртом або 40% горілкою, щільно закривають і ставлять на освітлене місце. 25-30 днів настоюють. Перед прийомом проціджують необхідну кількість. Приймають вранці натще по 1 столовій ложці настоянки, запиваючи теплою водою. Вона добре знімає нервове напруження.
Чай шавлієвий
Чайну ложку шавлії заливають склянкою окропу, настоюють 10-15 хвилин, п’ють як чай. У магазинах можна купити чай шавлієвий порційний в пакетиках.
Використання шавлієвого масла
Шавлієве масло продається в аптеках. Для прийому всередину 2-3 краплі розводять теплою водою і випивають до прийому їжі не більше 3-х разів на день при поганому травленні, перевтомі, артеріальному тиску. Ефективні інгаляції при кашлі та застудних захворюваннях, зовнішньо – у вигляді аплікацій, компресів.
Розчин шалфейної олії сприяє швидкому відновленню голосу.
Ефірне масло шавлії лікарської використовують також і для розслаблюючого масажу, лікувальних ванн.
