У перекладі з латинської назва «валеріана» означає «бути здоровим». Валеріану за здатність заспокоювати, приносити гарний настрій, знімати задуху, істерію, полегшувати епілептичні припадки, використовували ще в Стародавній Греції.
В цей час валеріана широко використовується в офіційній медицині і народних рецептах при багатьох захворюваннях. Валеріану культивують як лікарську рослину. Одержувану сировину використовують у свіжому і сухому вигляді для виробництва ліків і лікарських зборів.
В цій публікації познайомимося ближче з валеріаною: її лікувальним впливом на організм, хімічним складом, можливістю заготовки лікувальної сировини і вирощування в домашніх умовах.
Ботанічний опис валеріани
У сучасній класифікації валеріана відноситься до підродини Валеріанових (Valerianaceae) сімейства Жимолостні. Валеріана лікарська виділена в окремий вид – Valeriana officinalis. В народі має величезну кількість синонімів, основним з яких є назва «котяча трава».
Батьківщина валеріани – Середземномор’я. В Україні в природних умовах валеріана поширена по всій території. Відноситься до групи рослин з підвищеними вимогами до вологи, тому зростає в основному на сирих луках, по берегах річок, на болотах, по узліссях заболочених лісів.
Валеріана лікарська – трав’янистий багаторічник, до 1,5-2,0 м заввишки, любить півтінь. У перший рік формує розетку прикореневих листків, а на другий та подальші роки виганяє високі стебла прямі, які відрізняються дудчато-порожнистою будовою всередині, з блідо-фіолетовим забарвленням в нижній частині. Стебло покрите борозенками. Стеблові листки розміщуються супротивно, вони довго черешкові в нижній частині стебел, верхні – сидячі. Листові пластинки розділені на сегменти (4-11 пар), непарно перисто розсічені, краї пилчасті.
Відмінною особливістю валеріани є специфічний запах, який надають рослинам ефірні масла. Виділене дане валеріанове масло має гірко-солодкуватий присмак. Використовується в парфумерії, надаючи композиціям елітних парфумів стійкий, витончено-глибокий аромат, з холодною нотою запаху зеленого лісу.
У верхньому 10-15 см шарі ґрунту розташовується кореневище валеріани з тонкими шнуровідними підрядними корінням довжиною до 10-12 см. Колір кореневища і коріння зовні жовтувато-коричневий, на зламі – частіше жовтуватий до коричневих відтінків. Придаткові коріння ламкі, чітко відокремлені від кореневища. Смак пекучий, трохи гірчить.
У валеріани кореневища з коренями відрізняється від інших кореневищних зонтичних рослин гострим, яскраво вираженим специфічним запахом, дуже привабливим для самців сімейства котячих. Хімічний склад нагадує жіночі феромони, які діють збудливо на дорослих самців. Надихавшись привабливим ароматом, самці впадають в екстаз.
Хімічний склад валеріани
Основною лікувальною речовиною є ефірні олії, які притаманні всій рослині, але в основному накопичуються у коренях і кореневищах дорослих, добре розвинених рослин. Валеріана відрізняється унікальним складом компонентів, які необхідні людині. До них відносяться дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти (яблучна, мурашина, масляна, стеаринова, оцтова). Корені та кореневища, багаті на макро– і мікроелементами, включаючи кальцій, залізо, цинк, калій, магній марганець, селен та ін.
Лікувальні властивості валеріани
Ефірні олії валеріани заспокоюють нервову систему, розслаблюють спазм гладких м’язів коронарних судин, зменшують загальну рефлекторну збудливість, сприяють зниженню тиску, забезпечують позитивну динаміку при нервовому збудженні, епілепсії, істерії, мігрені. Допомагають нормалізувати і продовжувати сон, стимулюють кровообіг.
Унікальний хімічний склад кореневища і коренів валеріани використовується фармацевтами при розробці лікарських препаратів, благотворно впливають на роботу шлунково-кишкового тракту, при окремих захворюваннях печінки, жовчних протоків та жовчного міхура, нирок. Певний позитивний вплив надає валеріана при токсикозах вагітних.
Здавна використовується валеріана в народній медицині травниками. У вигляді домашніх відварів і настоїв водних її використовують як жовчогінний, протисудомний, протиглисний, протиблювотний засіб. У народі валеріану вважають незамінним засобом при іпохондрії, головних болях, підвищеному серцебитті, як заспокійливий при серцевих болях.
Препарати валеріани в офіційній фармакопеї і народному лікуванні заслужено вважаються «швидкою допомогою» від великої кількості захворювань.
Способи приготування лікувальних складів в домашніх умовах
Настій валеріани на воді
Чайну ложку сухої подрібненої сировини заливають склянкою (200 мл) холодної очищеної води. Настоюють при кімнатній температурі 6-8 годин. Приймають 3 рази на день за 0,5 години до їжі.
Дозування: дорослі – по 1 столовій ложці, діти – по одній чайній ложці.
Використовують як заспокійливе при нервовому перезбудженні, істерії, іпохондрії, головних і серцевих болях.
Відвар валеріани
Чайну ложку сухої сировини заливають склянкою (200 мл) очищеної води. Доводять до кипіння, вимикають вогонь, остуджують до кімнатної температури.
- при безсонні перед сном;
- при неврастенії, збудженому стані, істерії – 3 рази в день після їжі;
- від болю в шлунку і для поліпшення травлення – 3 рази на день за 0,5 години до їжі.
При епілепсії травники рекомендують купати хворого через день у відварі висушених коренів. 400-500 г сухої сировини подрібнюють в кофемолці, заливають 2-ма літрами води, кип’ятять 2 години. Остуджують, проціджують і додають у ванну, приготовлену для купання.
Спиртові настойки, екстракти, порошки валеріани краще купувати в аптеках.
Чи є протипоказання у валеріани?
Використання валеріани, як і інших лікарських засобів, має свої обмеження. При тривалому прийомі (більше 1-2-х місяців) у великих кількостях препарати валеріани пригнічують нервову систему, також і діяльність органів травлення, вони можуть викликати нудоту, головний біль. З’являється сонливість, пригніченість, запаморочення і навіть нервове перезбудження, серйозні порушення сну.
Протипоказані препарати алергікам, при індивідуальній непереносимості цих препаратів, при виразці шлунка, гострому гастриті, високому згортанні крові.
Для лікування дітей використовувати препарати валеріани можна тільки після консультації з лікарем.
Будьте уважні: перед тривалим прийомом валеріани, як лікувального засобу, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.
Особливості збирання, заготівлі та зберігання лікарської сировини валеріани
З лікувальною метою заготовляють корені і кореневища валеріани. Викопування і збір підземних частин валеріани починають з 2-го року життя рослин. Кореневища з коренями викопують після відцвітання рослини, коли повністю засохне надземна маса. Можна вести викопування кореневищ і навесні, але якість сировини у цей період невисока.
Кореневище з корінням валеріани розташовується у верхньому 10-15 см шарі, тому підкоп ведуть на штик лопати. Акуратно очищають від землі, намагаючись не поранити верхній шар маси. Відразу сировину миють під проточною водою. Товсті кореневища розрізають на частини вздовж (до 10 см) і впоперек і розкладають шаром 10-15 см. Можна сушити під навісом, розклавши шаром не більше 5 см. Щоб сировина не цвіла, її часто ворушать і перевертають.
При сушінні в спеціально підготовлених сушарках сиру масу спочатку підв’ялюють в тіні на протязі, переносять в сушарку і піддають так званій «холодній сушці». Температура в таких сушарках підтримується в межах +30…+35°С. Більш низькі температури можуть викликати пліснявіння сировини, а при більш високих починається зникнення ефірних масел – основної складової лікарської сировини.
Правильно засушені коріння і кореневища валеріани мають своєрідний запах, трохи пекучий, гіркуватий смак.
Свіжу сировину для виготовлення лікарських засобів використовують протягом 3-х днів.
Вирощування валеріани на дачі
Звичайно, така лікувальна трава завжди потрібна в сім’ї. Багато дачників заводять у себе на ділянці аптечний куточок, де вирощують кілька найнеобхідніших і безпечних при домашньому лікуванні лікарських трав. У цей перелік входить і валеріана.
Посів валеріани
Насіння валеріани можна купити або зібрати самостійно. 100% схожість насіння досягається при посіві на легкому лісовому грунті. На чорноземах краще попередньо внести перегній, підвищивши рихлість грунту. Посів проводять восени або навесні у вологий грунт рядовим або рядковим способом. Дрібне насіння загортають на глибину 0,5 см або при поверхневому посіві прикривають невеликим шаром грунту. Сходи при температурі повітря +5…+6°С з’являються через 2-3 тижні. Оптимальна температура повітря для росту і розвитку коливається в межах +20…+25°С.
Догляд
Незважаючи на свою любов до вологи, валеріана все ж здатна тривалий період переносити посуху. Догляд полягає у своєчасному видаленні бур’янів і підтримання ґрунту в розпушеному стані.
В перший рік утворюється лише розетка листя валеріани. Відростання надземної маси починається відразу після сходу снігу. Бутонізація та цвітіння починаються з другого року через 40-45 днів. На одному місці може рости тривалий час.
Розмноження валеріани
Розмножують валеріану насінням або поділом куща. При насіннєвому розмноженні, підготовлений посівний матеріал висівають восени або навесні. Насіння швидко втрачають схожість, тому посів краще проводити свіжозібраним насінням.
Розмноження валеріани діленням кущів проводять навесні, до розпускання листя на рослині. Кущі для пересадки ділять так, щоб кореневище мало кілька живих бруньок.
Збір сировини валеріани лікарської
Збір сировини проводять після всихання надземної маси. Повторний збір сировини з одного куща проводять не раніше ніж через рік. При повному викопуванні кореневища з корінням в утворену ямку вносять насіння для подальшого розмноження.
Шановний читач! Ви ознайомилися з властивостями валеріани лікарської, її використанням при ряді захворювань, можливістю самостійного приготування лікувального пиття і вирощування валеріани на дачі. Залишається ще раз нагадати, що використовувати препарати валеріани тривалий час для курсу лікування потрібно тільки за рекомендацією лікаря. Будьте здорові!
