Хрін дуже витривала рослина. Він витримає зимові морози -45 °С під снігом і -25 °С без снігу, листя витримує весняні поворотні заморозки -10 °С. Дорослій рослині не страшна посуха, вона багато чого запасає в своїх кореневищах. Мало того, хрін ще й до багатьох хімікатів стійкий.
Викопувати хрін лопатою теж не дуже доцільно, порізані шматочки кореневища пустять нарости і розростуться ще більше.
І це тільки пів справи, тому що навіть при найретельнішій вибірці повиколювати абсолютно все навряд чи вдасться.
Наступний етап буде полягати в перешкоджанні проростання решти кореневищ. Всю площу, зайняту раніше хріном, з запасом закрити непроникним матеріалом: руберойдом або щільним картоном внахлест.
Можна навіть старим непотрібним вже килимом. В такому вигляді ділянка, де ріс хрін, повинна знаходитися як мінімум, рік. Тоді відростки загинуть від нестачі світла, а кореневище виснажиться.
Якщо сезон чекати не виходить, не вистачає місця для потрібних посадок, можна модифікувати попередні рекомендації. Тобто, перший етап залишається незмінним, на другому етапі ділянку краще обгородити, застелити щільним картоном в два шари і внахлест. Одержаний короб із закритим дном заповнити деревним сміттям, листям, скошеною травою, перемішаними з землею і тирсою. Тирсу бажано використовувати не свіжу, якщо використовуються свіжа тирса, всю грядку полити сечовиною (100 г на 10 л води).
Далі-по сезону. Якщо все відбувається восени, залишити до весни. Навесні буде куди посадити ранні овочі. Якщо маніпуляції виконуються навесні, нехай грядка постоїть тижнів зо два (за цей час при відсутності дощів пару-трійку раз полити), земля осяде і туди можна буде посадити що-небудь потрібне. Максимально швидко і якісно органіку переробляють огірки, кабачки, гарбузи.
За сезон кореневища хрону помре від виснаження, картон, в залежності від регіону і кількості опадів, може і цілком згнити, гарбузові перероблять все сміття.
Операцію бажано проводити, коли навколо нічого не цвіте, щоб не постраждали корисні комахи. Листя почнуть жовтіти тільки через тиждень, потім рослина гине. Загинуть всі рослини (не тільки хрін), що потрапили під обробку.
Хрінового апокаліпсису у нас ніколи не траплялося. Основна причина, по-моєму, ховається в місцях посадки.
Хрін у нас ріс під величезною тополею, що розмістилася з іншого боку паркану, і ще один в трохи більш родючому місці: на краю трав’янистого газончика. Під тополею і сонця мало і вологи тільки коли дощ проб’ється, а про поживність навіть мови не йде. Він там практично і не розростався. Коріння його ми викопували раз в три роки.
На краю газончика хріну було веселіше настільки, що коріння копали щорічно. Але розростатися у нього теж не виходило. З одного боку вздовж паркану до стану асфальту витоптала стежку наша лайка, що патрулює периметр, а з боку газончика ми регулярно підкошували все зайве.
Варіант регулярного скошування дуже хороший тим, що, виснажуючи бічні кореневища, не дає хріну сильно розростатися. На всі заготовки нам вистачало і листя.
Але тут потрібно скошувати листя хрону регулярно на стадії розгортання, оскільки розгорнутий лист негайно починає фотосинтезувати і постачати кореневища поживними речовинами. Ті, в свою чергу, починають наростати.
