Деякі культури, а також ті, що завезені з північних широт, не завжди видадуть високу продуктивність в наших умовах. Причиною є занадто довгий або короткий світловий день.
Найдовший день в році буває 22 червня під час літнього сонцестояння. Потім світла частина доби починає спадати, і 20 вересня настає осіннє рівнодення, день дорівнює ночі. Нарешті, 21 грудня настане самий короткий день, після якого, згідно народної мудрості, «сонце повертає на літо, а зима на мороз».
Такий цикл незмінно повторюється з року в рік протягом тисячоліть.
Наприклад, пуансеттія (інакше «різдвяна зірка») або кактус шлюмбергера зацвітають в той час, коли день короткий, – дуже вдало, до Нового року.
А ось у таких овочевих культур, як редиска, лоба (маргеланська редька), пекінська капуста, мізунь (японська салатна капуста), навпаки, суцвіття формуються, коли світловий день найдовший – 16 годин і більше. Для врожаю це погано, адже квітки утворюються замість качанів або коренеплодів.
Такі особливості розвитку доводиться враховувати городникам. Тому чутливі до довгого дня культури сіють двічі: навесні в квітні і початок травня, влітку в кінці липня, серпні.
Для ріпчастої цибулі довгий день – сигнал до припинення росту листя і формування цибулин. Здавалося б, тут немає проблем. Проте любителі закордонної екзотики можуть зіткнутися з несподіваним результатом, якщо спробують виростити у себе тропічні сорти цього овоча. Довжина дня вже в травні виявляється критичною, і вони починають стрімко формувати цибулини. Природно, через укорочений період вегетації урожай виходить скромним.
Здавалося б, вирощування північних сортів в південних країнах має стимулювати рослини на надпродуктивність, адже вони виявляються в набагато більш комфортних умовах, ніж у себе на батьківщині. Однак сонячний хронометр вносить корективи в плани садівників.
Наприклад, знаменита Антонівка хоч і визріває поруч з лимонами і апельсинами, але через незвичний для неї світловий режим яблука виходять прісними і зберігаються зовсім недовго.
