Китайська груша – новий фрукт для наших магазинів, який встиг обрости безліччю легенд про користь і шкоду для здоров’я. Сьогодні ми спробуємо розібратися, що насправді з себе представляє китайська груша.
Загальна характеристика
Китайська груша відома вітчизняному споживачеві і під іншими назвами – Японська, неші, тайванська, Азіатська, пісочна і навіть водяна груша. Таке розмаїття назв обумовлено місцем походження і культивації фрукта.
В якості основи для селекції була взята Японська груша Яманаші, яка в рідній країні не користувалася популярністю. Даний плід володіє твердою м’якоттю, яка на смак нагадує суміш лимона і горіха. Подібні характеристики зробили яманаші непридатною до вживання в сирому вигляді. Але китайські селекціонери задумалися про поліпшення смакових якостей груші Яманаші. В результаті їх роботи на світ з’явилася китайська груша, яка перевершує свого прабатька за всіма параметрами.
Китайська груша має округлу форму, що нагадує щось середнє між яблуком і грушею звичайною. Вага плодів варіюється в залежності від сорту – 100-300 гр. Шкірка блідо-жовта, матова, а на поверхні є безліч темних крапок і цяток. Плодоніжка, як правило, коротка, коричнева. Під тонкою шкіркою ховається соковита, в міру тверда і запашна м’якоть. Особливо полюбилася неші за свій смак – солодкий, з легкою кислинкою і пряним післясмаком.
Китайська груша завдяки своєму смаку і привабливому вигляду активно використовується в кулінарії та оформленні обідніх столів. Крім того, її корисні властивості визнані народною медициною і дієтологією.
Різновид
Не варто думати, що культивація китайської груші можлива тільки в країнах Азії. З Тайваню і Китаю неші перебралася на територію Ізраїлю, а звідти в Україну Різновиди, придатні для наших широт, відрізняються невимогливістю до грунту, вологості і підвищеною стійкістю до морозів. Так що в даний час і у нас в країні вирощується кілька сортів азіатської груші:
Ранкова свіжість. Цей сорт дає невеликі плоди (до 130 г), що мають характерне забарвлення і смак. Дерева починають плодоносити вже на 3-4 рік після посадки, а урожай Ранкової свіжості прийнято збирати в кінці серпня.
Косу. Плоди косу мають круглу форму і дуже незвичайне забарвлення шкурки – на золотисто-жовтому тлі розкидано безліч білих точок. М’якоть солодка і соковита, а маса фрукта складається 120-160 г. Косу добре витримує зимові морози і захворювання паршею;
Хосу відноситься до колоновидних різновидів китайської груші. Невисокі дерева вкриті плодами з шкіркою яскравого бронзового кольору, під якою ховається густа, соковита і дуже солодка м’якоть. Фрукти Хосу мають вагу вище середнього – близько 300 г, а визрівають вони вже в третій декаді липня. Хосу радують фермерів раннім вступом в плодоношення, врожайністю, великими плодами, високими показниками морозостійкості і імунітетом до хвороб;
Олімпік дає середні за величиною плоди (до 160 г), але плодоносити починає вже на другий рік після посадки. Фрукти виходять соковитими і солодкими, а дерева мають стійкість до більшості інфекцій і паразитів. За кольором Олімпік нагадує класичну грушу – золотисто-зелена шкірка покрита чорними підшкірними крапками.
Користь для здоров’я
Як і більшість фруктів, китайська груша має низку корисних для організму властивостей.
Крім того, безумовною перевагою даного виду фруктів є їх користь для фігури. Калорійність китайської груші становить 42 ккал на 100 г. волога основа м’якоті покращує роботу нирок і метаболізм, завдяки чому відбувається виведення зайвої води з організму і спалювання жиру.
Китайські медики рекомендують вживання азіатської груші як чоловікам, у яких вона покращує потенцію, так і жінкам, для яких важливий вплив фрукта на красу волосся і шкіри.
Всі цілющі властивості китайської груші розкриються в разі правильного і помірного використання фрукта. Обмежте вживання наніч, а також у випадках хвороб нирок і кишечника.
