Позакореневе підживлення томатів: перевірені способи
При вирощуванні помідорів важливою складовою догляду за овочем є підживлення. Режим безпосередньо залежить від умов вирощування культури. Особливо ефективне позакореневе підживлення томатів.
Навіщо підгодовувати
Правильне вирощування культури можливо тільки при правильній підгодівлі. Помідори дуже примхливі до умов навколишнього середовища і надзвичайно вимогливі до добрив. Найбільш необхідними речовинами для овоча, як і інших рослин, є азот, фосфор і калій. При внесенні добрив варто враховувати, що культура дуже активно «витягує» з землі корисні речовини. Тому процедури слід періодично повторювати.
Цей класичний спосіб внесення передбачає полив помідор під корінь спеціальним розчином. Процедура проведення підживлення може істотно відрізнятися. Приміром, культуру допустимо поливати придбаними в спеціальних магазинах речовинами, курячим послідом або коров’яком. Головне, точно дотримуватися рекомендованих доз. Адже при перевищенні заходів можна «спалити» помідори.
Позакореневі підживлення досить поширені завдяки своїм численним перевагам. При такому підживленні культур корисні речовини дуже швидко проникають в органи рослини і надають очікуваний вплив на них. Таке внесення вважається швидким. Адже речовини не тільки дають очікуваний результат, але також швидко припиняють надавати будь-який вплив. Позакореневе внесення корисних речовин зазвичай використовують для отримання результату в найкоротші терміни.
Позакореневе підживлення помідорів вимагає особливо уваги до концентрації внесених речовин. Вона не повинна бути більше 1%.
Перед висадкою розсади овоча на постійне місце треба завчасно підживити грунт. Саме таку підгодівлю проводять в першу чергу. Зазвичай на одиницю площі вносять по відру компосту перепрілої тирси, а також склянку золи дерева.
Режим внесення добрив безпосередньо залежить від умов вирощування томата. Однак головні положення постійні. Найбільш точну схему підживлень допоможе визначити ваш садівничий досвід. Наприклад, визначити, якого саме мінералу не вистачає рослинам, допоможе зовнішній огляд грядок.
При дефіциті фосфору культура змінює свій звичний колір на фіолетовий. Така ознака також може говорити про недостатній розвиток коренів. У такому разі їм необхідна система підживлень. Якщо колір поміняли тільки стебло і нижні листи, а рослина при цьому не зупинила зростання, процедуру підгодівлі можна відкласти.
Якщо рослині не вистачає калію, воно формує дуже мало суцвіть і зав’язей. Бажано уникнути цього і заздалегідь підгодувати кущі калійною селітрою. Проте в цілому, томати мало страждають від нестачі цього мікроелемента.
Досить рідко овоч страждає від нестачі кальцію. Головна ознака цього явища – поява верхівкової гнилі. Зазвичай такій небезпеці можуть піддаватися тепличні помідори.
Незважаючи на те що в деяких джерелах згадується нестача міді, цинку і інших елементів, вносити їх не потрібно. Помідори не страждають від дефіциту цих елементів.
Проводячи процедуру, не можна допускати передозування підживлень. Надмірне захоплення добривами негативно впливає на рослину і на всю агротехніку. Наприклад, передозування азоту провокує накопичення в плодах культури небезпечних для людини нітратів. Вживати такі плоди заборонено.
Підживлення в теплиці
Як згадувалося раніше, режим внесення поживних речовин дуже залежний від умов вирощування рослин. Тому схема підгодівлі в теплиці буде істотно відрізнятися від підживлення рослин в незахищеному ґрунті.
Культури у теплиці підгодовують часто і рясно. В таких умовах томати активно ростуть і максимально плодоносять.
Вперше поживні речовини вносять через півмісяця після висаджування томатів в грунт. У цей період потрібно внести азот. Краще всього застосувати карбамід (сечовину). Ложку речовини розчиняють у відрі води і поливають кожну рослину по парі літрів.
Третє внесення збігається з періодом цвітіння. В цей час варто підживити кущі калійними підгодівлями. Відмінно підходить для цих цілей зола дерева. Вздовж грядки допускається викопати лунку, помістити в неї попіл і присипати все це землею. Після цього все потрібно рясно зволожити.
В четвертий раз вносять гуамат калію. В цей період відбувається цвітіння третьої і четвертої кисті. Ложку добрива розчиняють у відрі води і поливають під кожен кущ в кількості половини відра на одиницю площі.
Вп’яте здійснюють позакореневе підживлення. Зазвичай це відбувається під час дозрівання плодів. Таке внесення прискорить дозрівання томатів. Зазвичай вносять суперфосфат. Буде потрібно пару ложок речовини, які розводяться в 2 літрах води і настоюють протягом доби. Після цього розчин змішують з 9 літрами води. Готовою сумішшю обприскують органи рослини.
Підживлення у відкритому грунті
Для томатів, зростаючих в незахищеному грунті, досить провести лише 4 підгодівлі, які мають свою специфіку.
Перша проводиться відразу після висадки в незахищену землю. У цьому випадку вносяться азотні добрива. Терміни процедури зазвичай визначають залежно від стану молодих рослин і умов, організованих для їх зростання. Через 4 доби бажано зволожити кожен кущ розчином сечовини. Для цього достатньо розбавити ложку речовини у відрі води і полити культури під корінь. Якщо ж розсада знаходиться у відмінному стані, то удобрювати її відразу після пересадки не варто. Пояснюється це тим, що в таких умовах зелена маса буде наростати ще активніше, а зав’язей на культурі сформується мало.
Через 3 тижні після пересадки на постійне місце, підживлюють коров’яком та розчином пташиного посліду. Для цього пів-літри речовини слід розвести у відрі води.
Повторне підживлення помідорів відбувається на початку їх цвітіння. В цей час вносять деревну золу.
Третій раз підгодовують рідким курячим послідом.
Отже, підживлення томатів дуже важливі для повноцінного догляду за рослиною. Вносити поживні речовини можна двома способами: кореневим і позакореневим. Останній досить популярний серед городників. Отримати багатий врожай томатів можна, лише дотримуючись схеми, режиму, характеру і кількості підживлень. Передозування будь-якого мінералу може стати згубним для культури. Тому варто дуже уважно підбирати сировину для підживлення рослини і розраховувати її кількість.