Сорт томатів Ніагара – водоспад з помідорів

Томат Ніагара не дарма отримав таку назву. Його пониклі кисті, буквально обліплені красивими плодами оригінальної витягнутої форми, створюють враження струмуючих помідорних потоків. Однак, крім вражаючого виду дозріваючих на кущах плодів, сорт має безліч інших переваг. Про це свідчать численні відгуки городників.

Опис і характеристика томата Ніагара

Коренева система потужна. Стебла тонкі і нестійкі, проте на них формуються великі кисті з 10-14 плодами. Листя середнього розміру. Суцвіття просте.

Однією з особливостей сорту є оригінальна витягнута форма плодів. Її називають грушоподібною. На верхівці є невеликий носик. Помідори одномірні, їх маса становить 95 грамів, в описі вказана 120 грамів. Незрілі плоди зеленого кольору, повністю дозрілі — червоні. Шкірка гладка, досить щільна і міцна, але не груба. Кількість гнізд 2-3.

Городники відзначають, що плоди слабо тримаються на кущі і обсипаються при легкому дотику, проте при падінні на землю вони не пошкоджуються.

М’якоть м’ясиста, щільна, не водяниста, відмінного томатного смаку, солодкувата з ледве помітною кислинкою. Плоди використовуються універсально: ідеально підходять для цільноплідного консервування, а також гарні для споживання у свіжому вигляді, переробки на томатопродукти (сік, паста, пюре, кетчуп) та в’ялення. Лежкість гарна, помідори не схильні до гниття, але городники відзначають, що при тривалому зберіганні може підсихати місце прикріплення плодоніжки.

Сорт середньоранній, плоди починають дозрівати через 110 днів після появи повних сходів. Томат рекомендований для вирощування в теплицях, де він повністю розкриває весь свій потенціал врожайності.

Рослини невибагливі та стійкі до несприятливих факторів зовнішнього середовища, вони успішно зав’язують плоди як в спеку, так і в дуже холодне літо. В офіційному описі немає відомостей про імунітет до захворювань. В інших джерелах сорт характеризується як має стійкість до вершинної гнилі (на відміну від безлічі інших сортів), що підтверджується відгуками городників.

Переваги та недоліки

Якщо проаналізувати співвідношення переваг і недоліків, то стає очевидно, що мінусів у томата значно менше, ніж переваг, а також вони не настільки істотні.

Особливості вирощування сорту Ніагара

Вирощують описуваний сорт розсадним способом. Незважаючи на те що томат рекомендований в якості тепличної культури, багато городників практикують його обробіток у відкритому грунті.

За деякими відгуками, насіння не відрізняється гарною схожістю: проростають довго, а також проростає трохи більше половини посівного матеріалу. Для збільшення енергії проростання насіння їх варто обробити перед посадкою стимуляторами росту (Епін Екстра, Циркон та інші).

Сіянцям забезпечують звичайний догляд. Єдиним нюансом вирощування розсади є те, що через генетично тонке і кволе стебло навіть при підсвічуванні сіянці часто витягуються, тому обов’язково потрібно стежити за дотриманням світлового режиму. Рослини повинні освітлюватися не менше 16 годин на добу.

Висадка розсади на постійне місце проводиться за традиційними для культури правилами. Щільність посадки описуваного сорту залежить від способу формування куща. На 1 м2 можна розмістити 4 рослини, сформованих в 3 стебла. Якщо у кущів залишають одне стебло, кількість рослин можна збільшити до 6 на квадратний метр ділянки.

Догляд за рослинами

Незважаючи на те що оригінатор сорту рекомендує формувати кущі в одне стебло, городники успішно практикують вирощування Ніагари в 2-3 стебла і отримують високі врожаї, хіба що плоди в цьому випадку можуть бути трохи дрібніші.

Пасинкування слід проводити регулярно і своєчасно: кожні 10 днів. Тонкі стебла потребують підв’язки, для цього на місці зростання передбачають вертикальні опори або шпалери.

Поливи проводять в середньому один раз в тиждень, в сильну спеку в два рази частіше. Завдяки потужній кореневій системі рослини без шкоди переносять короткочасну нестачу вологи.

Так як сорт відрізняється високою врожайністю, він вимогливий до наявності поживних речовин, їх потрібно поповнювати регулярними підгодівлями. У першій половині вегетаційного періоду застосовують переважно азотні добрива, потім переходять на калійні та фосфорні.

Деякі городники підгодовують томати кожні 2 тижні. Покупні добрива можна чергувати з рідкою органікою. А також рослини добре реагують на підгодівлі деревною золою, яка є цінним джерелом калію.