Білі баклажани користуються великою популярністю. Вони мають білосніжну м’якоть, в якій практично відсутня гіркота. Їх можна вживати не тільки після кулінарної обробки, але і в сирому вигляді, використовуючи в салатах.
Ці овочі мають смак білих грибів, що надає особливу пікантність і вишуканість приготовленим стравам. Завдяки великому вмісту калію, фосфору, заліза, кальцію та інших мікроелементів, цей вид баклажанів відмінно підходить для дієтичного харчування.
Вибір сорту
На сьогоднішній день широко культивують такі сорти.
Біле яйце, або White Egg – це ранній сорт баклажан (65 днів), який був завезений до нас з Японії. Для нього характерний плід яйцеподібної форми з приємною ніжною м’якоттю світлого кольору, що володіє грибним смаком і ароматом. Привабливий довгим процесом плодоношення і має велику кількість зав’язі, що сприяє кращій врожайності. Кущі баклажан компактні, досягають висоти близько 70 сантиметрів. Плід має вагу до 200 грамів, розмір 10х8 сантиметрів. Рослина добре переносить різкі зміни кліматичних умов, зміни температур, добре транспортується і стійка до вірусних захворювань. Часто вирощується як в теплицях, так і у відкритому грунті.
Лебединий – середньостиглий сорт (110 днів), що володіє білим і світло-кремовим забарвленням плода циліндричної форми. Досягає в розмірах до 22х8 сантиметрів при середній вазі 200-250 грамів. Завдяки ніжній м’якоті і відсутності гіркоти, широко використовується в кулінарії в сирому вигляді. Цей сорт характеризується високою стійкістю до різних шкідників і фітоінфекцій. Легко переносить спеку, і стійкий до низьких температур.
Пінг-понг відноситься до середньостиглих сортів, так як вже на 110 день приносить хороший урожай. Свою назву отримав за рахунок унікальної форми плоду, що нагадує білосніжну кулю. Стиглий баклажан володіє невеликим розміром (90 грамів) і має світло-салатову м’якоть без гіркоти. Цінується за високі смакові якості, популярний в кулінарії. Цей сорт вибагливий до температурного режиму, тому вирощується тільки у добре нагрітих теплицях. Кущ має середні розміри і досягає у висоту 50-70 сантиметрів. Плоди добре транспортуються та довго зберігаються.
Смак грибів – середньостиглий сорт, який приносить врожай вже на 100 день. Кущ цього виду дуже компактний і виростає у висоту до 50-70 сантиметрів, і не потрібно підв’язування. Білі баклажани з ніжною м’якоттю зі смаком грибів дуже популярні в кулінарії. Досягають у вазі до 250 грам. Рослина добре росте в теплицях, що обігріваються, а також і без обігріву.
Бурулька – сорт баклажан, який приносить хорошу врожайність на 110 день. Цікавий незвичайною формою плоду, що володіє витягнутою циліндричною формою з масою 160-200 г. Стиглий баклажан має світлу м’якоть без гіркоти, досить соковиту і ніжну. Саме завдяки цим характеристикам, цей сорт викликає особливий інтерес у кулінарів. Сама рослина відмінно адаптується до кліматичних умов навколишнього середовища і добре росте в теплицях з обігрівом і без нього.
Вирощування
Цей вид баклажан не вимагає яких-небудь специфічних умов для вирощування. Розведення рослини проводиться за тими ж стандартами, що і темних баклажанів, і ділиться на два етапи:
- вирощування розсади з насіння;
- висадка молодих рослин у відкритий ґрунт.
Слід враховувати, що баклажани цього виду люблять добре зволожені родючі грунти з достатньою кількістю світла, але також можуть рости на грунтах з низькою кислотністю, якщо попередньо провести підготовку ґрунту.
Неродючий грунт збагачують сумішшю перегною, торфу і лежалої тирси в співвідношенні 4:2:1 з додаванням золи, суперфосфату, сечовини і крупнодісперсного піску.
Кущі баклажанів прекрасно адаптуються до перепадів температурного режиму, але в теплицях рекомендується підтримувати температуру в межах +25 градусів.
Догляд
- проведення підживлень (не менше 3-х за період вирощування);
- застосування правильного режиму поливу з температурою близько +25 градусів;
- розпушування ґрунту між рядами (не менше 5 разів за період вирощування);
- при необхідності формування кущів, видалення пасинків;
- проведення мульчування грунту для її захисту і поліпшення властивостей;
- залучення комах-запилювачів під час цвітіння кущів;
- застосування стимуляторів плодоутворення через обприскування рослин.
Плоди потрібно знімати з куща, використовуючи ніж або секатор, щоб не виламувати гілки. Якщо стиглий баклажан вчасно не видаляється, то він набирається гіркоти і втрачає ніжні властивості м’якуша. Зазвичай плід зрізається разом з плодоніжкою.
