Розмноження яблуні живцями і відводками

Яблуня на ділянці – це вже давно не розкіш. Заморські яблучка – красиві, але аж надто довго вони лежать, і не довіряєш плодам, які продаються, до того ж, дорогувато. З цієї причини садівники все частіше віддають перевагу саме своєму, рідному, нехай навіть не такому смачному і не такому великому, але куди більш корисному наливному яблучку. У цій статті розповімо, як розмножувати яблуні кореневими живцями та відсадками.

Чому важливо розмножувати свої яблуні?

На превеликий жаль, нічого на землі не вічне. Приходить пора старіти і яблунькам, які відслужили свій чималий термін. І треба замінити їх новими. Але чи варто бігти в розплідники і купувати новомодні сорти, які невідомо як поведуть себе в наших краях? Чи не простіше довіритися тим сортам, що радували нас довгі роки, нехай вони знову зростають на ділянці? Що для цього потрібно? Для цього потрібно наші старенькі яблуньки розмножити, отримати від них діток, повернути колишні сорти на ділянку на радість господарям.

Якщо ваші яблуньки до розмноження з якихось причин вже зовсім не придатні, а у сусіда ростуть такі сорти, молоді та здорові, то чому б не попросити його допомогти вам розмножити цю яблуньку, висадивши у себе на ділянці?

Як можна розмножити яблуню кореневими живцями?

Способів, насправді, дуже багато. Іноді вдаються навіть до поділу дерева навпіл або на три, а то й чотири частини з обрізанням частини коренів і наземної системи. Але найчастіше роблять набагато простіше – щепленням або окуліровкою. Але сьогодні ми поговоримо про куди більш цікаві способи розмноження яблуні – про розмноження кореневими живцями та відсадками. Кожен з цих способів, як завжди це буває, має як свої плюси, так і свої мінуси.

Давайте почнемо наш «розбір польотів» з розмноження яблуні шляхом кореневих живців. Тут головне, щоб саджанець був кореневласним, тобто був отриманий від вкорінення живця, або від посіву насіння, що значить – не мав біля основи підщепи, на якій раніше було проведено щеплення шляхом річного копулірування (щеплення черешком) або окулірування (щеплення брунькою).

Якщо ж саджанець яблуні буде не кореневласним, тобто коли в його основі була підщепа і щеплення на нього проведене (неважливо яким чином), то в результаті цієї досить трудомісткої операції ви отримаєте прекрасну підщепу, на якій, щоб надалі отримувати гарні, смачні, великі яблучка треба буде здійснити або весняне копулірування, або літнє окулірування, про що ми вже писали.

Отже, чим же гарний метод отримання повноцінних саджанців яблуні з кореневих живців. По-перше, він дозволяє значно скоротити сам період отримання цих саджанців. Тобто, якщо чекати довго у ваші плани не входить і рослини у вас кореневласні, то перед вами ідеальний спосіб для здійснення задуманого.

При цьому, а ми про це побіжно згадували, що чим старше дерево, тим складніше буде отримати від нього повноцінний саджанець шляхом укорінення кореневого черешка з банальної причини – з віком регенеративна, тобто ростова чи відновна, можливості дерева і кореневої системи в цілому помітно знижуються. Тому ми про сусіда і нагадували, у якого взяти матеріал для виробництва повноцінного саджанця може бути значно кращою ідеєю. Знову ж якщо яблуня у нього на ділянці відповідного нам сорту не стара.

Важливо! Регенераційна здатність більш дорослих дерев зерняткових культур (тієї ж яблуні) різко знижується з плином часу, аж до повної зупинки утворення кореневої порослі, в той час як культури кісточкові так і не припиняють зупинку формування кореневої порослі.

Заготівля кореневих живців яблуні

Заготівлю коренів для отримання саджанців з кореневих живців яблуні, як правило, починають ранньою весною, обов’язково до початку активного сокоруху, тобто до того моменту, як коріння почне вбирати вологу з розчиненими в ній поживними речовинами з грунту.

Це куди більш важливо, якщо ви працюєтее з деревом у сусіда, хоча і свої цінні дерева теж, і їх також шкода травмувати. Тому затягувати з цим не варто. Якщо ж з тієї чи іншої причини у вас навесні банально не вистачило часу здійснити цю процедуру, адже весна швидкоплинна і передбачувана мало, то живці для заготівлі повноцінних саджанців яблуні можна набрати і в осінній період, тільки пізно восени, коли дерева скидають всі листочки і поринуть в саму справжню сплячку, і ця процедура для них буде безпечна.

Коли все готово, вибирається прохолодний, сирий день, але без дощу і зливи (з моросью, наприклад) і лопатою в прикореневій зоні яблуні вкрай акуратно знімається шар за шаром грунт, поки ми не натрапимо на кінцеві корінці, вони, як правило, досить тонкі, їх діаметр може відрізнятися не сильно, від п’яти до восьми міліметрів в самому верхньому зрізі.

Далі все простіше: раз корінці ми знайшли, то ми їх відгинаємо і гострим і чистим секатором акуратно відокремлюємо від кореневої системи кореневласних саджанців яблуні. Тут вже розмінюватися на дрібниці не варто, якщо за справу взялися, то живці потрібно робити повноцінними, довжиною від 14 до 17 сантиметрів, не менше і не більше.

Коли живці яблуні у нас в руках, і якщо за вікном осінь, а не весна, то ми з ними шукаємо найбільш піднесену частину ділянки, щоб банально їх не затопило талими водами, і щоб вони не згнили.

На даній ділянці лопатою, глибиною в багнет потрібно викопати канавку за розміром та кількістю цих живців, укласти стінки ямки сухою тирсою, рівно як і дно (по сантиметру хоча б) і обов’язково покласти отруту від мишей. Далі – покладіть пучки живців (якщо це різні сорти яблуні, то зв’яжіть міцним шпагатом і підпишіть етикетками, інакше переплутаєте), укрийте сіткою від гризунів, зверху посипте тирсою, знову накидайте отрути від гризунів і, нарешті, присипте перегноєм або сухим грунтом товщиною в кілька сантиметрів і позначте це місце палицею з червоною ганчіркою на кінці, щоб по весні судорожно шукати свої посадки.

У такому вигляді живці яблуні, як правило, зимують дуже добре. Але якщо шар снігу у вас тонкий, то кількість тирси потрібно збільшити, тільки не перестаратися з її вологістю, інакше живці можуть почати запрівати.

Чим старше дерево, тим складніше буде отримати від нього повноцінний саджанець шляхом укорінення кореневого черешка

Роботи з кореневими живцями яблуні весною

Отже, про всі осінні процедури можна геть забути, якщо ми все це робимо навесні. Скажемо тільки: ті живці яблуні, що були прикопані, витягаємо з землі і оглядаємо на предмет цвілі (погризів, гнилі та інше). Деякі особливо дбайливі городники витягнуті з зимового зберігання живці протирають 4-5% спиртом. Не забороняється – можна і 2% марганцівкою, нашатирним спиртом, тільки намагайтеся обходити стороною бруньки.

І для витягнутих з прикопа на зиму живців кореневласних рослин яблуні і для тих, що тільки що були відокремлені від материнських рослин, щоб уникнути пересушування – їх краще помістити в зволожену мішковину поки ми готуємо грунт.

Грунт готуємо наступним чином: копаємо на повний штик лопати з внесенням 4-5 кг добре перепрілого гною або торфу, 500 г деревної золи і столової ложки суперфосфату. Далі збиваємо ґрунт (як перину бабусі) і висаджуємо живці рівними рядками.

Щілина готується наступним чином (в щілину зазвичай зручно садити удвох), для цього один йде попереду, а інший – позаду, той, що попереду, встромляє лезо лопати і відгинає грунт, утворюється щілина, а той що йде ззаду, вставляє в цю щілину держак яблуні і ущільнює його ногами, так щоб він стояв рівно.

Сильно глибоко лезо лопати вставляти не потрібно, це при посадці підщеп потрібна велика глибина, а тут потрібно намагатися, щоб лопата встромляла під кутом 14-16 градусів приблизно, з тим щоб держак яблуні стирчав з щілини в підсумку не більше ніж на пару сантиметрів під землею, але і вище його відставляти не можна, як і сильніше засипати теж.

Для зручності подальших обробок рядків, навіть якщо у вас їх буде, скажімо, всього два, необхідно, щоб між живцями була відстань, рівна довжині простого олівця (для тих, хто забув – 13-16 см), а між рядками можна залишити і метр, хоча, як на мене, так і 80 см цілком вистачить. Далі можна нічого в перший тиждень не робити, ні ґрунт надмірно ущільнювати, ні поливати, дати живцями яблуні «прийти в себе» на новому місці.

Зрозуміло, якщо, звичайно, зовсім немає дощів, то через тиждень плантацію можна полити дощуванням, намагаючись як можна слабкіше розмивати коріння яблуні, роблячи з струменів води буквально пил. До речі, у воду можна додати сульфат калію, іноді він прискорює зростання.

Зазвичай перші помітні паростки і радість від того, що досвід вдався, настає не скоро, доводиться чекати сходів 30-35 днів. Але це того варто. Буквально кожен кореневої череночек яблуні оживає і дає по два, а інколи навіть і по три пагони. Ці пагони, як правило, дуже ніжні, тому над плантацією встановлюють легку сітку, також не слід дозволяти землі пересихати, проводячи регулярні поливи, краще з пульверизатора, щоб не розмити грунт.

Після поливу ідеальний варіант – це мульчування, для цього використовуйте перегній (сантиметр) або деревну золу – джерело калію та мікроелементів (товщиною 0,5 см). Зазвичай потрібно всього одне літо, і якщо дерева були кореневласні, то з них виростуть не підщепи, які потрібно прививати, а повноцінні саджанці яблуні, готові до посадки на постійне місце.

Кільцювання - один з етапів розмноження яблуні повітряними відведеннями

Розмноження яблуні відводками

Крім описаних вище способів розмноження яблуні, є і ще один вельми цікавий – розмноження відводками, і таких способів ми дамо цілих два – простий і поліпшений.

Як відомо, відводки найкраще вдаються, якщо їх прикопувати. Але як прикопати пагони яблуні, якщо вони високо? Варіантів кілька: або підшукується нахилене деревце, пагони якого торкаються землі, але цей сорт вам цікавий, або робиться підкоп, і дерево нахиляється так, щоб частина його пагонів опинилася на землі. Природно, зворотна сторона підкопу повинна бути присипана грунтом, а коріння, які вилазять на поверхню, не повинні бути оголені.

Коли все готове, то рано навесні всі пагони яблуні, які найбільш зручно розташовані до поверхні грунту, закріплюються біля поверхні дерев’яними скобами, бажано по всій довжині, щоб вся довжина пагона лежала рівно на землі і не вздиблювалась.

Через кілька тижнів за умови достатку вологи в грунті (тобто періодичних поливів, які лише злегка воложать грунт) з бруньок на гілці яблуні, повинні з’явитися вертикальні паростки, за сезон їх потрібно два рази підгорнути. Перший раз – у червні, на 50% висоти, другий раз – у липні, на 60% висоти. Не забувайте про достаток вологи, грунт не повинен пересихати, інакше пагони рости не будуть.

На наступну осінь стовбур, як правило, відокремлюється секатором і акуратно викопується вилами, відрослі пагони яблуні поділяються на частини і висаджуються в пухку і живильну землю для дорощування протягом ще одного сезону.

Важливо! Чим молодше дерево яблуні, тим воно дає, як правило, більше якісних відводків і навпаки.

відводок для розмноження яблуні

Удосконалена технологія розмноження яблуні відводками

Інша технологія отримання яблуні відводками, на наш погляд, простіша і ефективніша. Це відомі вузькому колу садівників так звані повітряні відводки, які також дають відмінні результати.

Суть даної методики ґрунтується виключно на можливості яблуні формувати кореневу систему і часом досить потужну з самої звичайної камбіальної тканини, природно, якщо цій самій камбіальній тканині нанести ушкодження.

Етап перший – рано навесні, до початку сокоруху, дуже добре оглядаємо яблуню, яку хочемо розмножити цим способом, і вибираємо дві або три гілки, що мають самий максимальний річний приріст.

Етап другий: у місці, де нам потрібно, щоб утворилися коріння яблуні (зазвичай від верхівки це сантиметрів десять) потрібно акуратно гострим садовим ножем зрізати кільце кори шириною сантиметра три. Якщо кільцювання – не ваш коник, то можна просто понаробляти не дуже глибокі (міліметр) косі насічки по всьому радіусу пагона. Що це дає? На відміну від кільцювання ми не гальмуємо надходження поживних речовин.

Етап третій: щоб коріння яблуні почало рости, потрібно травмовану ділянку обробити будь-яким стимулятором росту.

Етап четвертий: важливо зробити так, щоб місце кільцювання або те, де ми завдали насічки, було помірно, але цілком вологим, тому (в ідеалі) його можна обернути сфагнумом або тканиною, яка довго утримує вологу, і змочувати ці місця з пульверизатора, ховаючи їх і від променів сонця. Найпростіше, звичайно, це місце після того, як змочили, обернути банальною поліетиленовою плівкою і закріпити з двох кінців, щоб не злетіла.

Заключний етап п’ятий, він відбувається зазвичай восени: ви акуратно розкриваєте гілочку яблуні і бачите на ній корінці, вам залишається цю гілочку укласти в ґрунт і присипати до весни землею, а навесні висадити на грядку для дорощування, ось вам і готовий саджанець.

Можна вчинити інакше – в якості ємності, в якій будуть утворюватися корінці, можна використовувати звичайні пластикові пляшки ємністю 0,33 або 0,5 літра. Для початку у пляшки потрібно відрізати носик і донці, потім розрізати її вздовж, а над місцем пагона, який ми підготували відповідним чином, навішуємо нашу розрізану пляшку, наповнену сумішшю рівних часток землі та вермикуліту, поливаємо і закріплюємо скотчем.

Чим хороший цей спосіб – при ньому менше травмуються коріння при пересадці, а у відрізаній частині пляшки вони розвиваються значно краще, ніж просто під мохом або мокрою тканиною. Далі все, як завжди.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі